Холодний ранок, сонечко ясне,
А небо чисте-чисте і бездонне.
Така погода радує мене,
Бо в цьому ранку є щось неповторне.
Це березень й теплу ще не пора,
Та квітка рання сонечко відчула.
Підсніжники живі серед двора…
І щира радість серце огорнула.
Яке це диво! Знов іде весна!
У білім світі раптом заясніло.
Дзвенить пташина пісня голосна
І на душі відразу завесніло.
Навколо пробивається краса —
Веселі квіти радують серденько.
І хочеться летіти в небеса.
А вітерець посвистує легенько
І проганяє тугу навісну,
Та закликає всіх добро творити.
Стрічаймо з радістю свою весну.
Нам треба жити в цьому світі — жити!