Надія Красоткіна

Сум у хаті

Надворі і темно, й сіро, моросить.
Сум забрався до кімнати і сидить.
Я його просила вийти — він не йде.
І нема від нього спасу, ну, ніде.
Я і в книжку, і в комп’ютер, у вікно
Заглядаю, але суму все одно.
Він засів у мене в хаті і сидить
І мене не залишає ні на мить.
То ж взуваюсь, одягаюсь та й іду,
Може радість десь на вулиці знайду.
Залишила сум в кімнаті, в самоті,
Бо мені його не треба у житті.
Я не знаю, що робив він там один,
Головне, що я надворі, вийшла з стін…
А в дворі ще хризантеми у цвіту,
І синичка заспівала на льоту.
Чисто вимита калина на кущах,
І доріжка у водичці, у дощах…
Походила я надворі та й прийшла,
А от суму у кімнаті не знайшла.
Мабуть знудився, бідняга, та й пішов,
Десь сумнішу сумувальницю знайшов.

Відгуки

Social comments Cackle