Сучасні діти… Всі навперебій,
Доказують, що інші діти, інші…
На хвильку зупинися і постій —
Які вони? Добріші? Розумніші?
Так, до нового більший доступ є,
В них забавки дорожчі й цікавіші.
Звичайно, мають інше щось, своє,
Завдання ж перед ними все складніші…
Але це тільки діти, дітлахи,
Що хочуть ласки, радості й любові,
Злітаються на добрість, як птахи.
І хочуть теплоту почути в слові…
Щоб пригорнули їх і обняли,
І до грудей притисли міцно-міцно.
І щось хороше дуже в них знайшли,
І похвалили, й полюбили, звісно.
Вони лиш діти, як в усі віки,
Прийшли у світ цей, щоб його пізнати.
І пізнають нове все залюбки,
Навчаються читати і писати…
Вони лиш діти, в них шляхи прості,
Вони у світі вчаться просто жити.
Нам їх ростити треба в доброті,
І поважати щиро та любити.
Бо це лиш діти, як весняний цвіт,
Ми їх навчити мусимо літати.
Щоб йшли вони щасливими у світ
Й могли свою дорогу прокладати.
Сучасні діти…