Вчора сонечко світило, а сьогодні — ні.
І було чудово, гарно й радісно мені.

Бо пригріло сонце ясне у моє вікно,
Все довкіл зазеленіло, ніжно зацвіло.

А сьогодні хмари темні світ заволікли,
І чомусь дощі печальні з неба потекли.

Але квіти розцвітають, бо ж весна іде.
А дощі хай випадають, вітер хай гуде,

Хай весна приходить шумно, хай усе цвіте.
Хай травичка зеленіє, й деревце росте…

Ну, та й що, як задощило, дощик — не біда!
Як повітря посвіжіло, зелень молода!…

Для землі — дощі потрібні, щоб усе росло.
Сильні дощики і дрібні, просить їх зело…

І для мене дощик — свято, хай собі бринить.
Не піду нікуди з хати, буду щось робить…