Сьогодні осінь знову спохмурніла,
Заквилила вітрами і дощем.
Напнула жовті змочені вітрила
І викликає дивний сум і щем…
Чого ж бо сумувати? А не знаю…
Мабуть тому, що сонечка нема.
А дощик дрібно-дрібно накрапає.
Сумує осінь. І усе дарма,
Хоч дуже хочеш настрій підійняти,
А глянеш у вікно — там дощ іде.
Й виходити не хочеться із хати,
А радості чомусь нема ніде.