Сьогодні сонечка у небі все нема
Й не буде, лише сніг з дощами.
Бо ще взялась триматися зима
Й зависли хмари снігові над нами…
І капає то дощ, то сніг іде,
Але він не встигає полежати,
Бо стало тепло, і сніжку — ніде.
Та вже пора і весну пропускати.
Бо й квіти попід вікнами живі,
Й з’являються нові з землі м’якої.
Потроху зацвітають й лугові
І ждуть приходу весноньки п’янкої.
Й на серці радість, просто дивина,
Весна бентежить душу безконечно.
Вона ж уся заквітчана, ясна,
І квітами всміхається сердечно…
Ось там десь за дощами поспіша,
Щоб заквітчати землю і зігріти.
І горнеться до весноньки душа,
Як горнуться до мами милі діти…