Надія Красоткіна

Сіріло вдень, чогось не розвиднялось

Сіріло вдень, чогось не розвиднялось,
З обіду зовсім хмари затягли.
Від нас чогось і сонце відцуралось,
І темні тіні серед дня лягли.
І стало зовсім темно й страшнувато,
Ох, грудень — місяць суму й темноти.
А холод лізе в душу і у хату…
Понурий ти, але мене прости,
Бо я люблю як всюди сонце й світло,
Як скрізь теплінь або хоч сніг лежить.
Тоді і на душі якось розквітло,
І настрій є, і час не так біжить.
А тут і день насупився, так темно,
І чорні хмари оточили все.
Стараюся вести себе я чемно,
Але це марево кудись мене несе.
Зірватись можна, хоч не допускаю,
І до людей сама уже не йду.
Сиджу на кухні. Заварила чаю.
Розмову телефонну з кимсь веду.

Відгуки

Коментарі Cackle