Сум і радість, безнадію —
Все відчути довелось.
Може жити я не вмію?
Чи не так роблю я щось?

Так. Насправді я не знаю,
Правильно живу чи ні?
Світ піднесено сприймаю
І любов дана мені

Первозданна, безконечна,
Радісна, як благовість.
І ранима, і безпечна.
Ще й тепер, як і колись...

Я щаслива, що пізнала
Це безмежне почуття.
Доля щиро наділяла
Ним мене усе життя.

А живу чи так? Не знаю.
Може — так, а може — ні!
Але в серці сонце маю
І поезію, й пісні.

І любов велику, світлу,
І захоплення в душі,
Радість щиру і розквітлу,
А тому — пишу вірші.