Надія Красоткіна

Таке життя, немов кипляче море

А на сторінці у Фейсбуці — квіти!
Але вони не радують, на жаль.
Іде війна, щоденно гинуть діти…
Від того на душі — одна печаль.
Красиві квіти і роса блискуча
На них дзвенить. А біль серця пече…
Іде війна проклята і страшнюча,
Що від одної думки гаряче.
Новини ось: поранені і вбиті,
Їх кількість… Горя не перелічить…
І очі ворогів несамовиті…
Ну, як нам з цим сьогодні в світі жить?
А на сторінці квіти і розваги,
У клубах танці, кліпи і кіно…
І в кожного є власні переваги,
І що там буде далі — все одно…
А світ здригається, зриваються снаряди,
Ракети рвуть земельку на шматки..
А хтось нові придумує наряди,
Ще хтось в усі ховається кутки…
Таке життя, немов кипляче море.
Бурлить, штормить, а спокою нема…
Комусь — все квіти, в когось смерть і горе,
У когось радість, а комусь пітьма…
Таке життя…

Відгуки

Social comments Cackle