То дощ, то сонце золоте
На небі визирне раптово.
То вітер листя замете
І стане чисто та чудово.

То ж осінь робить щось своє:
Фарбує листя кольорово,
То павутинками снує,
То просто квітне веселково.

А то дощить і сльози ллє.
А то тумани розстеляє.
То блискітками виграє,
Таку вже осінь вдачу має.

І кожен день нові дива
Вона нам радісно дарує.
То лащиться до ніг, бува,
А то і бурі пророкує.

Несе неспокій у собі,
Красу природи, часті зміни.
То схилиться, мов у журбі,
А потім знову — все відмінно!

От сонце визирнуло знов
І все від радості іскриться.
Ах, осене, моя любов!
Тобі той спокій і не сниться!