Похмурий день… Та він й не розвиднявся,
Дощить, дощить від ранньої пори.
От вже іти до вечора зібрався,
Стоять понурі вулиці й двори…
І так щодня все сіро і понуро,
Листопад показав лице своє.
На землю небо дивиться похмуро,
І щось магічне в цьому всьому є.
Бо й настрій сірий цілий день до ночі,
У хаті темно, хоч світи вогні.
Майструю щось у дні такі охоче,
І це дарує радощі мені.
Ще білий день, а ніби вечоріє,
Бо хмари товстим шаром залягли.
А вітер у кущах і в гіллі віє
І втриматись листочки не змогли,
В баюру впали і на мокрі трави.
Лежать дощем прибиті назавжди.
А ж он листочок, наче для забави,
Зриває вітер з чорної води
Й жбурляє на траву і знову в воду,
Пейзаж міняє на коротку мить.
Таку от зараз маємо погоду...
Дощ за вікном зірвався і шумить…