На землю лист тихенько опустився
І ліг, хоч політати ще хотів.
Та вітер замовчав чи забарився
Тому листок увись не полетів.
Бо сам не зміг — вина всьому тяжіння,
Що до землі притягує усе.
Для листя подих вітру — це спасіння,
Бо і підніме ввись, і понесе…
Але, на жаль, цього не відбулося,
Листок упав, на сонечку лежить.
Проміння тепле по листку пройшлося
І він увесь у золоті блищить.
І радує його забарвлення чудове
Всіх, в кого погляд на листок упав.
В природі осінню усе таке казкове,
А ось і вітер танець розпочав.
Підняв все листя, що довкіл лежало,
І закрутив, у вихорі поніс.
І листя закружляло, закружляло,
Заговорило поле, сад і ліс…
Вітрець кружляв і листя танцювало
Осінній танець, свій останній вальс.
Та вітер стих і листячко упало,
Утихомирилось — на все свій час…
Але ж воно літало, танцювало
Чарівний танець і неслось увись…
І хоч було польоту зовсім мало,
Але ж здійснились мрії… Відбулись…