Темніє рано, та ще й хмари сірі
З кінця в кінець усе заволікли.
То ж люди по хатах, по норах звірі…
Всі поховались, де тільки могли.
А дощ іде. І стало холодніше.
Незатишно і сиро надворі.
Спішать усі до затишку скоріше,
І до тепла біжать о цій порі.
Негода восени усіх лякає,
Бо ще незвично, хочеться тепла.
А вітер гіллям по шибках шмагає,
І осінь сум довкола розлила…
А дощ шумить, постукує у шибку.
Співає сумно вітер у гіллі…
І темно стало… Вогники ще рідко…
Все попливло у вечоровій млі.
Осінній вечір. Тільки дощ стукоче
І відбиває ритми-чудеса…
А в хаті затишно, душа співати хоче,
Для неї осінь — це завжди краса…