Осінній вечір. Тепло і тихенько.
На заході хмарки палахкотять.
І сутеніти починає помаленьку,
Дерева навіть листям не шумлять,

Бо вітер стих, принишк і десь дрімає,
На небо висіваються зірки.
Беззвучно між дерев кажан літає,
А над водичкою — туман легкий.

Така краса і тиша дивовижна,
По небу молодик собі пливе.
А десь здалеку ллється пісня ніжна,
Любов в чиємусь серденьку живе.