У березні ще рано вечоріє,
Стихає день, пісень ніде нема.
Ген чорне небо в тишині зоріє,
І огортає все нічна пітьма.
Вже й поспішає сон зайти до хати,
Бо холодно і сиро надворі.
Щоб в тиші і в теплі людей приспати
І бути з ними в хаті до зорі.
А встане сонце, вітерець засвище
І рознесе всі пахощі весни,
Та буде підніматись вище й вище,
І віднесе у далеч наші сни…
А поки просто тихо вечоріє
І небо вже засвічує вогні.
Повсюди морок, все довкіл чорніє,
А всюди тиша, не звучать пісні…