У небі й хмарочки немає,
Така там синява ясна.
А сонце смажить і палає,
Земля від квіточок рясна.

А спека зовсім не спадає
Й вітрець у гіллі не дихне.
Повітря просто обпікає,
Коли ж оця жара мине?

Чи б прохолодою війнуло,
Чи хоч би дощик покропив…
А сонце жаром ще дихнуло,
Та вітерець нараз ожив

І трохи легше стало жити,
Вітрець повітря сколихнув,
Зумів хоч трохи освіжити,
Та знов кудись собі гайнув…

І знову сонце припікає,
І тінь відраду не дає.
А сонце смажить і палає,
Та із річок водичку п’є…