У синіх небесах хмарки біленькі
Пливуть, неначе тополевий пух.
Химерні та казкові, і легенькі…
Поглянеш, аж захоплює твій дух.
На них дивитись можне без угаву,
Така краса і дивина у них —
Породжують і збуджують уяву,
Та викликають усмішку чи сміх…
А часом вимальовують картини,
Що дуже схожі на життя у нас.
Це іноді потрібно для людини,
Щоб зрозуміла швидкоплинний час,
В якім живе, що все не довговічне,
Що все початок має і кінець.
Причина й наслідок — це все логічне…
То щоб добро ішло до всіх сердець.