Україно, ти без мови не воскреснеш

Україно! Україно! А де твоя мова
Неповторна, милозвучна, світла, пелюсткова,
Що оспівувала землю, людей чарувала,
Над колискою схилялась, щастя дарувала…
Тепер нею спілкуються хіба одиниці,
Та й то тільки у родині чи біля криниці,
Бо повсюди в установах російська лунає,
Та яка там та російська — суржик бал справляє!
Щоб вивчити рідну мову й нею розмовляти,
Треба сили і терпіння, та ще й гордість мати,
Бути вільним, незалежним і самим собою,
Гордо голову підняти та іти до бою,
А не тільки прогинатись, як раби безликі.
Московіти, бач, сказали, що вони великі…
Довго-довго українців русифікували,
Мову нашу світанкову нищили, ламали.
А тепер уже й в столиці її рідко чути…
Як могли ми, українці, мовоньку забути?
Ту, що нам подарувала наша земля-мати,
А вона ж така чарівна чиста і багата!
В мові мудрість споконвічна, щедрість, щирість, ласка,
Є любов, палке кохання, вірність, дума, казка…
З нею ми — народ, держава, вільна Україна!
Зникне мова — нас не буде, все оце загине.
А у нас, неначе казка, чарівна природа,
В рідній мові генетичний код мого народу,
Що віками закладався від прадіда-діда.
Ми ж все гірше переймаєм від злого сусіда.
Замість того, щоб вернути культуру і мову,
Відновити гарні села, природу чудову
І дітей своїх навчити гордо йти по світу,
Вчитись гарно спілкуватись, здобувать освіту,
Ми втрачаєм те, що маєм, й серце не заплаче.
Чи воно закам’яніло, чи воно незряче?
Що ж то з нами, українці, і що далі буде,
Чи ми так перевелися, чи уже й не люди?
Чи душа в нас не палає, бо вогню не має,
Якщо зовсім збайдужієм — ворог нас здолає…
Підніміться і вставайте! Скільки ж спину гнути?
Ми ще можемо сьогодні мову повернути,
Незалежність, світлу волю і життя чудове,
В наших душах воскресити чисте, пелюсткове,
Що віками виливалось у пісні яскраві,
Ми ще можемо пожити у красі і славі.
Бо не все в житті за гроші. Гроші — тлінь, спокуса…
Козаки! Де ваша гордість? Підкрутіть-но вуса!
Для дітей своїх, онуків здобувайте славу,
Встановіть, нарешті, правду, відновіть державу!
Хай поллється рідна мова, як струмочок чиста,
Калинова, світанкова, ніжна, промениста!
Хай вона над світом лине і в серцях лунає
Та усі народи світу в мирі об’єднає.
Україно, ти без мови не воскреснеш, знаю.
Об’єднай всіх небайдужих, я тебе благаю.
Не дай себе знекровити та занапастити,
Треба вистояти, рідна, треба в світі жити.

☼ Подякувати автору ☼

картка Приватбанку

4149 6293 5206 2541

Красоткіна Надія Григорівна

Переказ з Приватбанк

Переказ з iPay.ua

Переказ з EasyPay

Переказ з Portmone

Переказ з Банк Південний

Відеозаписи у виконанні та за участі Надії Красоткіної.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube

Відеозаписи творів Надії Красоткіної у виконанні дітей та дорослих.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube