Доброта — не слабкість, це та сила,
Що підносить кожного увись.
Доброта дає людині крила,
Ти навколо себе роздивись
І побачиш доброго багато,
Що струмує, наче джерело.
І на серці в тебе стане свято,
Оживе в твоїй душі тепло.
Усміхнеться сонечко привітно,
І зрадіє пташечка мала.
І веселка встане семицвітно,
Що аж десь за хмарою жила.
Доброта — це просто милі вчинки:
Місце уступити залюбки.
Це розмови гарної хвилинки,
Це слова приємні і думки…
Це подати руку допомоги,
Коли хтось спіткнувся на путі.
І розвіяти усі тривоги,
Усміхнутись сонечком в житті.

Добрі вчинки — це так просто, діти!
Їх робити кожен може з вас.
А від цього будуть всі радіти.
То ж пора їх здійснювати! Час!
От комусь потрібна допомога,
Він не знає, як пройти кудись
І у серці нароста тривога…
Розкажи, але не помились!
Місце треба старшим уступати,
Коли їдеш в транспорті не раз…
Старшим людям важко вже стояти,
Ти ж здоровий, в тебе все гаразд!
А у серці є любов до світу,
До людей, що поруч з нами йдуть.
Бо в душі твоїй багато цвіту,
Квіти доброти у ній ростуть!

Урок доброти — це не акція, діти,
Що вчитель колись проведе.
Добро кожен день треба людям творити,
Добро нас до щастя веде.
Бо що то ДОБРО? Це ласкава усмішка,
Це добрі діла і слова.
Відсутні у мові брехня і насмішка,
А мова ласкава й жива.
Це те співчуття, що потрібне людині,
Коли в серці темінь і сум.
Коли думи й погляди в тебе єдині,
Відсутні і осуд, і глум…
Лиш дружня підтримка і захист, і ласка,
Обійми і ніжне тепло.
Тоді все проходить і світ, наче казка,
І, ніби, біди й не було.

Іди у світ з любов’ю й добротою,
Не ображай нікого у житті.
Добро й любов йдуть стежкою одною,
Добру й любові завжди по путі.
Старайся вік свій правдою прожити,
З теплом у серці, з сонечком в душі.
І білий світ, й красу у нім любити,
І думати погано не спіши.
І так роби, як би тобі хотілось,
Щоб люди всі робили і тобі.
Щоб від добра аж серце заіскрилось,
І небеса відкрились голубі.
Від добрих слів, щоб виростали крила,
Від людяності, посмішок, тепла…
Бо в доброті живе цілюща сила,
І завжди в доброті вона жила!

Над бідними й голодними — не смійся,
Бо ти не знаєш, як твій шлях пройде.
Іди вперед, на краще все надійся,
Та не твори ніколи зла й ніде.
Не будь байдужим з черствою душею,
Допоможи чим можеш помогти…
Старайсь світити в світі цім зорею,
І з добрим серцем по життю іти.
І не проходь байдуже повз тварину,
Що з голоду вмира під ворітьми.
Не зневажай знедолену людину.
Стараймось бути в світі цім людьми…

Не заздри успіхам нікому і ніколи,
І над невдачами ніколи не глумись.
Ти зараз учень, ходиш вже до школи,
Тому твори себе! І піднімись
Над тим хихиканням, що геть не прикрашає,
Невихованість лише видає.
А заздрість — зло, лиш жити заважає,
Відкинь його, якщо воно вже є.
Твори себе, хоч це і дуже важко,
Та ти все можеш, в себе лиш повір!
Ти мудрий, сильний, не якийсь бідняжка…
І ти Людина, а не дикий звір!

Над меншими знущатися не можна,
То ж ти ніколи кривди не чини.
Є доброта в тобі непереможна,
А перед злом ти серце зачини.
Допоможи пораненій тварині,
Голодного чим можеш, нагодуй.
І усміхнись заплаканій дитині,
Та слів пестливих їй не пошкодуй.
Від доброти ясніше сонце сяє,
І вільно віє теплий вітерець.
Від доброти і пташечка співає,
Й приносить радість й щастя до сердець.
Бо доброта — найбільше в світі диво!
В своєму серці доброту рости.
І ти відчуєш, як довкіл красиво,
І буде легко в цьому світі йти.

Як робиш добро, то ніколи не кайся!
Добро завжди радість несе.
Коли ж робиш зло, то на зло й сподівайся,
Бо буде найгірше усе.
То ж з ким поведешся, того й наберешся,
Так мудрість народна гласить.
Як з добрим , то людям нараз усміхнешся,
І щастя засяє умить.
Добро всім потрібно творити, як жити.
Воно ж, наче промінь з пітьми.
То ж треба іти з добротою, любити,
Щоб добрими стати людьми.