Усе минає
Погане й добре — все минає,
Біжать кудись за днями дні…
То усмішка, як сонце, сяє
І сльози висохнуть сумні.
А радість, як дарунок долі,
У серці раптом виграє.
Життя — не стежечка у полі,
Приймати треба все, як є.
Не раз наплинуть грізні хмари,
І загримлять важкі громи.
Життя наносить нам удари,
Та мусим вистояти ми.
Бо ми прийшли у світ, щоб жити,
Й звершити, мабуть, щось своє.
То ж треба жити і радіти,
Й приймати світ таким, як є.
Бо наші дні короткочасні.
Життя ж до фінішу несе.
Бувають дні похмурі й ясні,
Та встигнути нам треба все.