У нас усе найкраще, найрідніше:
Спів соловейка й квіти на полях,
А на світанку сонце найсвітліше,
І срібні роси вранці на квітках.
А наші села і міста чарівні.
Краса і спокій у верхів’ї гір.
І українські ночі тихі, дивні…
Й розлогий та старечий осокір,
Який лелечі гнізда захищає.
І пісня найчарівніша у нас.
Веселка свій місток перекидає,
Сміється, сяє, як дороговказ.
Й калини кущ так рясно червоніє,
Й верба густа з ріки водичку п’є.
Бездонне небо радісно синіє…
І все це рідне, дороге, моє…
Найкраща в цілім світі вишиванка,
І рушники у квітах на стіні.
І мамина тихенька колисанка,
Що призначалась лиш одній мені…
Найкраща, світла, наймиліша мова,
А в ній щасливі, і суворі дні…
Гостинність українська пречудова,
І найщиріші вірші та пісні.
Та хліб на вишиванім рушникові,
Що колосився щедро на полях.
Казки, легенди, жарти веселкові
І вічна мудрість у людських серцях.