Ходить осінь й красу роздає,
Ще теплом ніжно всіх зігріває.
Щось малює прекрасне, своє,
Просто душу в малюнок вкладає.
У пейзажах багато краси,
Фарби теплі і жовтогарячі…
І дзвенять цвіркунів голоси,
На ставочку ще качечка кряче,
А сорока стрекоче своє,
Та пташиного хору не чути.
І тривога в малюнках тих є,
Просто хочеться в тиші побути.
Хоч довкола казкові дива,
Але вже перспективи немає…
І краса ця якась нежива,
Листя з дерева тихо злітає…