Холодний дощ осінній накрапає,
І вітер налітає з-за кутка.
Яка ж погода восени буває,
Сумна та ще неприязна така…
Не хочеться виходити із хати,
Та і чого, куди й за чим іти?
Гаряча кава, ковдра волохата,
І по книжках можливо вдаль брести
В якесь століття, у далекі роки,
За кимось підглядати з-під руки…
При цьому не зробити ані кроку,
Лиш авторам цікавим завдяки…
Чиєсь життя на сторінках гортаю,
А хтось його, можливо, пережив.
Чи видумка, та я того не знаю,
Чи хтось страждав, чи хтось когось любив…
Усе можливо, як і в кожній долі,
Та все проходить в книзі і в житті.
Життя стрімке, то не стежина в полі,
Всього в людей буває на путі…
Відклала книжку. За вікном негода,
Не можна вийти, щоб кудись піти.
Холодний сум навіює природа
І непривітні нотки самоти…