Холодний ранок пробудився
І сонечко встає.
Від сонця світ нараз зігрівся,
Всім щастя додає.
З морозом ніченька дружила,
І святкувала зло.
У небі зіронька тремтіла,
Так холодно було.
І квіти геть позамерзали,
Зчорніли пелюстки.
Цього морозу не чекали,
Ні квіти, ні листки.
Бо вдень було так гарно, ясно,
Зігріло всіх тепло.
І стало на землі прекрасно,
Все раптом зацвіло.
А тут вночі мороз пробрався
На грядки, у сади.
І над красою познущався,
Додав усім біди.
Та ніч пройшла і сонце встало,
І розлилось тепло.
Бо сонце холоди прогнало,
Щоб більше не було.
Щоб не приходили морози
На гори і поля.
І не приносили загрози,
А квітнула земля.