Хотіла я платтячко кольору неба,
Коли ще малою була.
І більше, здавалось, нічого не треба,
Лиш літечка, сонця й тепла.
І в небо хотілось завжди полетіти,
У синь безконечну ясну.
Хотілось сміятися, мріяти, жити,
Стрічати весну запашну
У платті красивому — кольору неба…
Цей колір до серця мені.
В дитини завжди є у чомусь потреба,
Та більше, щоб всі її дні
Проходили в ласці і в щирій любові,
В турботі, в родиннім теплі.
Щоб добрість лунала у кожному слові
І казка жила на землі.