Небо хмариться, небо хмуриться,
Навіть дощик скропив поля.
Та від того ніхто не журиться,
Бо зраділа дощу земля.
Так зраділи дерева й квіточки,
І травинка, що ледь жива.
Раді дощику навіть діточки,
То ж для нього усі слова.
Слово щастячка найщирішого
І «Спасибі» — у небеса!
В світі ще не було милішого —
Це ж добро яке і краса!
Не було вже давно й краплиночки,
А водички так хочуть всі.
Дощик крапав аж дві хвилиночки
І довкілля, немов в росі.
Але хмари іще клубочаться,
Може ввечері щось впаде?
Дуже-дуже всім пити хочеться…
Хай нарешті вже дощ пройде...