А рік Новий уже не за горами.
Яким він буде кожному із нас?
Чи небо усміхнеться нам зірками,
І сяятимуть тисячі прикрас,
Чи нас війна загонить у підвали,
А хтось до того дня й не доживе.
О, як же миру ми не шанували,
Так само, як й суспільство світове.
Ми думали, що мир це звично й просто,
Жили собі тихенько та й усе.
Та от тепер відчули дуже гостро,
Коли війна біду і страх несе.
Коли Росія клята наступає,
Громить усе і села, і міста.
Руйнує Україну, підриває,
То ж доля наша стала непроста.
Що ворог ще захоче, хто нам скаже?
Росія прагне знищити усе.
Десятки тисяч люду ще поляже,
Багато міст з лиця землі знесе.
І ми одні у цій війні за себе,
Ніхто допомагати не спішить.
Та бачить Бог і бачить вільне небо,
Як ми хотіли в добрім мирі жить
Із цілим світом, як одна родина.
Ми хлібом засівали всі поля,
Раділи ми, що вільна Україна,
Що розквітає матінка-земля.
І ми жили, раділи кожній днині,
Кохали в щасті, пестили дітей.
А ворог йде до нас з війною нині…
І серце матері вискакує з грудей,
Бо на війну ідуть онуки й діти,
А хто назад повернеться в свій дім?
І як із цим на білім світі жити?
Що робиться сьогодні в світі цім?
Хто може передбачити майбутнє,
Хто скаже, що нас далі жде?
Бо зло в Росії просто всемогутнє,
До чого нас усе це приведе?
А рік Новий уже не за горами,
Ще скільки ж сотень в небо попливуть…
І їхні душі світлими зірками
До тих, що залишилися прийдуть…