Чарівна осінь кольорами грає,
Під сонцем дивно золотом горить.
Пройтись в природу щиро закликає,
Щоб серденьком відчути дивну мить.

Красу довкілля світлу, незбагненну,
Що срібно павутинками дзвенить.
Царівну осінь золоту, вогненну
Побачити і в серці залишить.

Та цю красу в душі закарбувати,
Назавжди, щоб лишилася навік.
І тішитися, і не відпускати,
Як, навіть, рокам вже втрачаєм лік…

Ці краєвиди просто неповторні,
У них натхнення, радість і політ.
Он білочки малесенькі проворні,
Там пташка… Дивовижний світ!

І затишок, гармонія повсюди,
Високе небо сонечком зорить…
І в цій красі ми всі живемо, люди,
То ж все це треба серденьком любить…