Така краса! Цвітіння дивовижне!
Все в світі прагне сонця і тепла…
На вишеньці суцвіття біле, ніжне
І радість всюди світла попливла.
І аромати дивні розлилися,
Вони заполонили геть усе.
В своїй красі незвіданій сплелися,
А вітерець удалеч їх несе…
Їх кожен з задоволенням вдихає
І потрапляє в казочку живу.
Душа у піднебесся підлітає
І бачить казку щиру наяву.
Хіба ж не казка — дивовижні квіти?
Краса безмежна, сонце, і тепло?
То ж є чому тут серденьку радіти,
Нам несказанно просто повезло,
Що ми на цій святій Землі живемо
І насолоджуємось в радості й теплі.
У Космосі безмежному пливемо,
Хоч проти нього ми — такі малі…
Та ця планета нас оберігає,
Дає нам сили, мудрість і знання.
Годує нас, ростить і доглядає,
Красою нагороджує щодня…