Це вже осінь
Ой, холодні й колючі роси,
Срібно-сиві в ранковій зорі.
І від них мерзнуть ноги босі.
Це вже осінь стоїть у дворі.
Ну, а небо таке вже синє
І нема в нім ні краю, ні дна.
Хоч чарівне, та вже осіннє,
Й холоднішає ще завидна.
Де-не-де вже листок жовтіє,
І міняються всі кольори.
Пізня квітка в дворі синіє,
Не пече нині й сонце згори.
Це вже осінь, та й що казати.
Як би добре у ній не було,
Все частіше спішиш до хати,
Де є затишок, тиша й тепло.