Нарешті гарно — не дощить.
І то вже добре. Веселіше.
От вийшло сонечко на мить,
Але й сховалося скоріше,
Бо знову хмара наповзла
Й закрила синяву небесну.
І знову осінь затягла
Свою мелодію. Як чесно,
То я вже звикла до дощу,
І як його нема — незвично.
Дивлюсь в віконце і мовчу,
І мріється так поетично…
Танцює вітер десь вгорі.
Скрізь мокре листя на дорозі.
Все холодніше надворі…
Це пізня осінь на порозі.