Якщо нам тяжко, настрою нема,
На очі сльози градом навертають,
Нам хочеться уваги і тепла.
Цю істину давно всі люди знають.
Тим більше — діти. Треба їм тепло,
Любов людська, прихильність і турбота,
І ласка, й захист, щоб там не було…
І це постійна вчительська робота.
Перед тобою діти. Всі вони — твої,
Їх треба виховати мудро і навчити.
Цікаві, жваві, але ще малі,
Турботою їх треба оточити,
Щоб відчували ласку й доброту,
Любов, що йде від серця і до серця.
Запам’ятай цю істину просту
І на дітей ніколи ти не сердься.
Малу дитину ніжно обніми —
В її зіницях сонце заіскриться.
І добрим словом стрес її зніми,
Зумій любов’ю щиро поділиться.
Бо світ складний, в нім мало доброти,
А дітям доброта й любов так треба...
Будь мудрою, їх витівки прости
Й лети із ними, мов з птахами, в небо.