Кричати вміє кожна жаба..
Он як увечері кричать!
Все в світі знає кожна баба —
На ринку в унісон звучать.
Та толку з цього щось немає,
В країні й далі все крадуть.
Хто цей гармидер подолає?
Куди ці крики заведуть?
Хто безлад цей порозбирає,
Він до провалля нас веде…
Політик робить вид, що знає,
Сам потихесеньку краде
І бреше всім немилосердно,
Пургу словесну в світ несе.
Клянеться дітьми чистосердно,
Що зробить все на світі — все!
Та тільки як зі сцени сходить,
Про все забув в єдину мить.
Враз вже своє пісні заводить,
А що? Громадське ж не болить.
Такі от нині патріоти,
Під себе, як граблі, гребуть.
А вкажеш пальчиком… Ну, що ти!
То ненароком ще й уб’ють.
Й ніхто провини не докаже,
Всі зв’язані, як павуки…
Тут зразу ж доларом підмаже
Любові й братству завдяки…
А люд і стогне, і страждає,
Ця влада знищує народ.
То ж геноцид в нас процвітає —
Такий от нині поворот.
Самі той геноцид створили,
Але попробуй доведи!
Раніше голодом морили,
Й тепер доводять до біди:
Одних на фронті постріляють,
Тих так до смерті доведуть,
Останнє все повідбирають,
А самі й далі все крадуть.
А головне — немає спину,
Та й совісті у них нема.
Саджають нам ножа у спину…
Що не кажи — усе дарма…