А парк такий чарівний, як у казці,
Весь розмальований у теплі кольори.
Мов скупаний у щедрості і в ласці,
А сонце шле проміннячко згори,
Підсилює осінню позолоту,
Дарує світло, радість і тепло.
Чарівне і казкове все достоту,
І над усім ще й неба синє тло.
І так красиво, що й не розказати,
Якось раптово пожовтіло все.
І хочеться стежками мандрувати…
А вітер легко листячко несе,
Таке красиве, різнокольорове,
Берізкам чеше коси золоті.
Усе насправді дуже загадкове,
Й не кожен раз трапляється в житті
І краєвид, що серце завмирає,
І в небі ніжна синява дзвінка,
Й краса, що в саму душу заглядає…
Пора осіння світла і п’янка…