О! Добрий ранок, мій чарівний світе!
Вітаю все: і землю, й небеса.
І сонечко, що так яскраво світить,
Куточок кожний, де живе краса.
І щебет пташки, і струмочків співи,
І подих вітру десь вгорі, в гіллі.
А навесні річок твоїх розливи,
Й усе-усе, що квітне на землі.
Безмежне поле, гори і долини,
Озерні плеса, ріки і ліси.
Це просто необхідне для людини:
І крапельки цілющої роси,
І дощику сльозинки на віконці,
І грому першого гурчання вдалині.
Веселки міст над хмарами у сонці,
І мокрі краєвиди у вікні.
О, світе мій! Усе в тобі чудове!
Світанки надзвичайні і ясні.
І мерехтіння уночі зіркове,
І сповнені наснаги дивні дні.
Люблю тебе, мій дивовижний світе,
Захоплююсь, бо я живу в тобі.
Я п’ю повітря, сонечком прогріте,
І в небеса злітаю голубі.
Проміння сонця заплітаю в коси,
І зігріваюсь у його теплі.
Збиваю босоніж іскристі роси,
Люблю усе, що є на цій землі.
Люблю тебе, мій дивовижний світе…