Надія Красоткіна

Час в дорогу

Гарно ж як! Розставатись не хочеться.
Сонце світить для нас з висоти.
Біла хмарка у небі клубочиться
І назавжди не хочеться йти
З цього дому, що вікними світиться
Й закликає у затишний клас.
То ж коли доведеться нам стрітися,
Щоб вернулось дитинство до нас.
Та дитинству уже не вернутися,
Час стрілою у вічність летить.
Мрії наші повинні всі збутися,
Ну, а юність — всього лише мить
У житті, що вирує і вруниться,
Й дуже швидко летить в майбуття…
Пагінець молоденький проклюнеться,
Щоб продовжити наше життя.
І прийдемо до школи батьками ми
Щоб за руку дітей привести.
То ж науку і школу ми славимо,
А сьогодні вже час нам іти.

Відгуки

Social comments Cackle