Чого в людини стільки зла буває,
Чом ненависть і лють в собі несе,
А серце злобою вирує і палає,
Що знищити готова всіх і все?
Чому б у мирі й злагоді не жити,
Любов’ю не наповнити себе?
А ні! Їй треба все довкіл трощити,
Тому вбиває, нищить і гребе.
А все для чого? Зверхність показати?
Всім довести і силу, й крутизну?
Такі уміють волю силі дати,
Для чого це? Ніколи не пойму,
Не зрозумію… Як і зрозуміти?
Це не вкладається в душі і в голові.
Невже не можна мирно в світі жити?
В любові й щасті, поки ще живі…
Невже не можна мудрість показати,
І доброту до інших донести?
Розумний може всім допомагати,
І в світі за собою повести.
А от дурний — все рішить кулаками,
Бо клепки в голові дурній нема.
Таких тепер багато поміж нами,
А в душах їхніх стужа і пітьма.