Щаслива я! Бо світові радію!
Прокинусь вранці — радість! Я жива!
Як у дитинстві — дивуватись вмію
І говорити лагідні слова.
Життя люблю, що вам не розказати,
Бо й слів таких немає в словнику.
Світ хочеться руками обійняти
І квіточку тендітну і легку.
Щаслива я! В природі так красиво!
Весна іде і розквітає все.
А я дивлюсь на це весняне диво,
Й радію, бо воно життя несе.
Погляну в небо, а воно чарує!
Біжать хмарки біленькі в вишині.
На сході грає сонечко, дивує.
Й на серці легко й весело мені.
То ж дякую за радість, світле диво,
За щастя жити, мислити, іти.
Люблю цей світ. І я у нім щаслива,
Бо в нім достатньо ласки й доброти.
Лиш в серденько впустити не барися,
Красу вселенську, щедрість і тепло.
То ж світові і людям усміхнися,
Щоб всім довкола радісно було.