Щасливі люди, що уміють жити
В оцій красі, що є навколо нас.
Хто вміє просто квітці порадіти,
І в небо подивитись має час…
Від запаху акації п’яніє,
Вдихає бузиновий аромат…
Хто бачити красу природи вміє,
У того щастя є, як результат.
Бо в його серці завжди вільна-воля,
Й душа готова в небо підлетіть.
Тому в людини і щаслива доля,
Бо перед нею — дивовижний світ.
І йде вона захоплено й натхненно,
А в серці щастя, радість і любов.
Живе вона у світі цім пісенно,
Позбавлена пересуду й оков.
Вона живе у світі осяйному,
За мрією казковою летить.
Закохана і зачарована у ньому…
І лише так людина має жить.