Ще на деревах листя зеленіє
І не злітає, не прийшла пора.
А вранці над рікою туманіє,
Вдень сонце йде швиденько із двора.
Натомість вечір нам приносить тишу,
Зірки засвічує на чорнім тлі.
А вітерець принишк та ледве дише,
І загадка снує по всій Землі.
Бо це вже осінь, хоч і зовсім рання,
Та господиня в полі і в саду.
Тому і рано йде до нас смеркання,
Від осені я вже тепла не жду,
Але краси чарівної чекаю,
Жовтаво-золотої дивини.
І я піду по цій красі до гаю,
Де червоніє лист горобини
І ягідками аж горить калина,
Й таке повітря, наче на меду…
Десь доцвітає під вікном жоржина.
І я розмову з осінню веду…