Надія Красоткіна

Що буде з нами

Сказати чесно — я уже й не знаю,
Як описати сьогодення в нас.
Я розгубилася, чомусь не уявляю,
Яке майбутнє нам готує час.
Насправді дуже важко уявити,
Що буде за годину чи за день.
А як почнемо через місяць жити?
І чи співати будемо пісень?
Сказати важко. Та ніхто й не знає,
Не передбачить навіть екстрасенс.
Над рідним краєм вороння кружляє,
Усяке кажуть, та чи є в тім сенс?
Як правда про майбутнє недоступна,
А от біда — у вікна стукотить.
Іде війна кривава і підступна…
І як нам далі в цьому світі жить?
Чого до нас завжди ідуть з війною,
За що винищують наш людський рід,
Нас лихо не минає стороною,
За що, за що, скажіть, нам стільки бід?
А ми ж до всіх із щирою душею,
Із світлою усмішкою йдемо.
Із ласкою і добрістю своєю
На рушникові хліб вам несемо…
І жити хочемо у радості і в мирі,
Дітей ростити, засівать поля.
В усі віки були ми щедрі й щирі
І хочемо, щоб квітнула Земля…
А в нас війна і гинуть наші діти.
І ночі червоніють від заграв…
Нам просто невимовно важко жити,
Росія душить край мій, як удав.

Відгуки

Коментарі Cackle