Три слова просять тільки підібрати,
Щоб королеву-зиму описати…
Ну, що ж, три слова — просто, це можливо.
Зима — це казка, чарівниця, диво!
У трьох словах всього не передати,
То, може ще три слова підібрати?
Зима на різну дивину багата,
Морозна, білосніжна і крилата.
От ще три слова, та й цього замало,
Бо сонце промінці свої послало.
Зима враз стала гарна, промениста,
Холодна, чиста, світла і барвиста.
В снігах аж сотні вогників заграло,
Довкілля зразу кольорове стало.
Бездонне чисте небо засиніло
І на душі відразу заясніло.
Зима чарівна і на казку схожа
Багато слів я підібрати можу,
Щоб дивину зимову описати,
Її характер й норов передати.
Бувають взимку віхоли й завії,
Морози сильні, стужі, буревії,
То засніжить, то засіче крупою,
То йде собі тихенькою ходою…
Вона буває сніжна й норовиста,
Тепленька, дощова, а ще краплиста —
Бо вдень бурульки всюди накрапають,
А вже під вечір більші виростають.
Вночі зима і чорна, й таємнича,
Буває грізна, й дуже войовнича.
Буває тиха, місячна і ясна,
То ж, навіть, і вночі вона прекрасна.
А вранці вся від інею пухната,
Казкова, срібна, біла і багата.
Багата на красу і витвори чудові,
І дивуватись їй усі завжди готові.
Краси багато в ній і дива є багато,
І перший сніг сприймається, як свято.
А вам всього трьох слів не вистачало?
Сказала більше я, але й цього замало…
Красу не важко передати в слові,
Бо слів багато в українській мові.
Як хочете, то ще я стану підбирати,
Щоб королеву-зиму описати.
Бо й зоряна зима, колюча, грізна й ніжна,
Суха і дощова, безвітряна і сніжна.
Буває ще й страшна, і лютою буває,
Заметами вона шляхи перемітає.
А сонечко зійде, все зацвіте барвисто,
Казково спалахне й засяє урочисто.
Красу ж не важко передати в слові,
Бо слів багато є у нашій рідній мові.