Надія Красоткіна

Я в розпачі, бо йде війна проклята

Я в розпачі, бо йде війна проклята
І гинуть наші діти в цій війні.
І мати відправляє в бій солдата.
Де юре в нас війни немає, ні!
А є АТО! Та, люди, схаменіться!
Яке АТО? Росія бій веде!
Погляньте, люди, добре придивіться —
Солдат російський з зброєю іде!
Військова техніка і найманці-солдати
Через кордон полізли, як чума.
Вони прийшли до нас, щоб убивати,
І їх ніщо не спинить, все дарма.
Ані здоровий глузд, ані прохання,
Ні плач, ні стогін, ані біль-печаль,
Ні миром розійтися намагання,
Цим нелюдам нікого вже не жаль…
І совісті у звірів цих немає,
Тим матерям дітей не шкода, ні!
Москаль йде в Україну і стріляє,
І сам же гине в цій дурній війні…
За що, за кого, за які ідеї?
Хіба вам місця мало на землі?
Це ваші дурнуваті корифеї
Послали вас загинути в імлі,
Щоб власну міць у світі показати,
І власне «я» в історію вписать.
А ви й пішли за нього воювати,
Щоб українців мирних убивать.
В чужу країну лізете з війною,
До чого ж, росіяни, ви дійшли?
А ми ж за вас завжди усі стіною,
Вам українці друзями були…
А ви нам — ніж у спину…

Відгуки
Коментарі Cackle