Я звинувачую Росію у брехні,
У заздрості, у ненависті й злобі.
Вона несе завжди думки сумні,
Це хижий звір, але в людській подобі.
Це злодійка, що й оком не змигне,
Украде все, привласнить, пограбує…
І за чужим на край землі сягне,
Бо осуду не бачить і не чує…
Гординю власну у душі несе,
Себе найрозумнішою вважає.
Від заздрощів її усю трясе,
А в серці ласки і добра не має.
Грабіжниця зажерлива вона,
Нахабна, груба й зовсім недалека.
Для неї завжди головне — війна
У кожну пору: чи зима, чи спека…
Це вбивця людства, що несе біду,
Бо дуже хоче світом володіти.
Для неї слів я кращих не знайду,
Усе це правда, де ту правду діти?
Її історія — історія Орди,
Стосунку до Русі вона не має.
І стільки принесла усім біди,
Що більшого агресора немає.
Тепер вона на нас війною йде,
Скажіть мені, а з ким не воювала?
Та все це до загибелі веде,
Колись загине, скільки б не скакала…