Надія Красоткіна

Я не люблю фанатиків

Я не люблю, як в фанатизм впадають,
І до абсурду зводять почуття.
Нічого навкруги не помічають,
Тоді йде нанівець усе життя.
Людина мислить в напрямку одному,
Стежок не бачить інших та доріг.
І довести щось важко вже такому,
Бо, навіть, сад в цвіту — для нього сніг.
І що тут скажеш? Важко щось сказати,
Слова для них без смаку, як трава…
То ж будуть на собі і одяг рвати,
Щоб довести усім свої права.
Бо їхня правда — всім до виконання,
А інша думка — єресь і хула.
В фанатиків завжди одне завдання,
Щоб їхня правда нагорі була.
Яка ця думка, зовсім неважливо.
Як щось задумав, то хоч плач, хоч вий.
Йде напролом, для нього все можливо
І на дорозі в нього вже не стій.
Знесе, змете, зітре ще й усміхнеться.
Не ладен мислити — задумав і жене.
До дій страшних і до дурниць вдається.
Від них, о, Боже, борони мене.

Відгуки

Коментарі Cackle