Я хочу жити у своїй країні,
Де рідна мова, пісня чарівна,
Де ллються ніжні трелі солов’їні,
П’янить пахуча, радісна весна.
Бо тут світанки сонячні й росисті,
А синява небес ясна-ясна.
Та помисли людські і добрі, й чисті,
І паляниця хліба запашна
На вишитому в квітах рушникові,
На білій скатертині на столі.
А люди всі гостинні і чудові
І мир та щастя на святій землі.
Я хочу завжди жити в Україні,
Де золотіють колосом поля,
У люблячій і дорогій родині,
Бо це найкраща, це моя земля.
Тут одягають в свято вишиванки,
І ллються в небо чарівні пісні.
Тут краєвиди у легкім серпанку,
Такі казкові й дорогі мені.
Я хочу чути пісню пречудову,
Билини, думи і казки свої.
Багату й рідну українську мову
І колоритні приказки її.
Бо це моє — чарівне, найсвітліше,
Земля батьків, що силу всім дає.
Вона для мене рідна, найсвятіша,
Тут все найкраще, що у світі є.