Небо хмариться, небо хмуриться.
Листя падає, осінь журиться.
Дощик стукає у віконечко,
Десь за хмарами любе сонечко.
Й вітерець швидкий всюди носиться,
Дме у вікна він, а не проситься.
Холод з півночі пробирається,
Небо хмарами затуляється…
Осінь втратила блиск і золото,
Що так сяяло гарно й молодо.
І покрилася вже хустиною,
Стала схожою із хмариною.
Як же швидко цей світ міняється…
То радіє все, усміхається,
То втрачає блиск, кольори свої,
І чорніють враз мовчазні гаї…
Може тільки час поміняти все,
І куди ж, куди він усіх несе…