Питання буду довго задавати,
Бо на здоровий глузд я не збагну.
Як можна так — узяти й розпочати
Оцю ганебну і страшну війну?
Коли й словами можна досягнути,
Бо ж дипломатія тепер на висоті.
А всі народи вільні і розкуті…
Ну, а питання хоч і не прості,
Та все доступно розуму людському,
Все можна мирним шляхом досягти.
Щасливо жити в світі осяйному,
А не війною на країну йти.
Та не дано це, видно, зрозуміти
Тим, в кого лють і злоба на умі.
Бо без війни вони не вміють жити
А сподобляються Дияволу самі.
Терзають їх амбіції імперські —
Увесь би Всесвіт проковтнуть могли…
Це склалось історично, бо по-звірськи
Вони так з діда-прадіда жили.
Їм не хотілось ниву засівати,
Сади садити, жити у красі…
Покликання в них — бити, воювати,
Брехати, красти — там такі усі…
Раз сила є, то розуму не треба,
Так думають в Московії вони.
Не бачать правди, ні краси, ні неба —
В них для розбою все і для війни.
А лють така, що серцем не збагнути,
І ненависть, і злість в душі кипить…
Не зрозуміло, як це може бути?
І як такому в цьому світі жить?