Надія Красоткіна

Як на пенсії живеться

Ви питаєте, подружки,
Що на пенсії роблю?
Витискаю сон з подушки,
Регулярно їм і сплю.
То перу, то прибираю,
Вишиваю і плету.
Фільм дивлюсь, книжки читаю,
То ж духовно я росту.
За комп’ютером працюю,
«Зависаю» чи пишу.
Смачно їстоньки готую,
Пригостити всіх спішу.
Зранку я роблю зарядку,
На прогулянку іду.
Щоб було усе в порядку,
Я роботу скрізь знайду.
На подвір’ї й на городі
Попрацюю у тепло.
Овочі тепер у моді —
Треба, щоб усе було.
Підгортаю, поливаю,
Коли дощику нема.
Від безділля не страждаю,
Створюю дизайн сама,
Щоб було довкіл красиво
І усе цвіло завжди.
Вік теперішній — це диво!
Хочеш — йди, а хоч — сиди.
Вистачає й спілкування,
Телефони, благо, є.
Ще, звичайно, є бажання,
Ясно, в кожного своє…
Але хочуть всі одного,
Щоб здоров’ячко було,
Миру, щастя осяйного,
Та добро до всіх пливло.
Ще достатку, і любові,
І душевного тепла.
Доброти у кожнім слові
Й стежка, щоб не заросла,
По якій приходять діти
В дні щасливі і сумні.
Просто так, погомоніти,
Принести нові пісні,
Обійнявшись, помовчати
Надвечірньої пори.
Про далеке щось згадати,
Коли зіроньки згори…
Людям, все ж, багато треба
Всім, хоч юні, хоч старі…
Щастя, миру, сонця, неба,
Цвіту, зірочок вгорі,
Доброти, любові, ласки,
І турботи… Проти ж хто?
Терпеливості і казки
В десять, в двадцять і у сто…
А у мене все в порядку,
Головне, що спокій є.
І живу я без оглядки,
Що було — усе моє!
То ж на пенсії, дівчата,
Я живу, як у раю.
Можна, навіть, так сказати:
Граю власну роль, свою…

Відгуки

Social comments Cackle