Зимова казка. Сніг кругом біліє
І світло-світло стало надворі.
Зимове сонце в небі ледь жевріє,
А в основному хмари угорі.
Летить сніжок дрібненький у довкіллі,
Повітря свіже, пахне чистота.
А сніг повсюди: на дахах, на гіллі,
І гарно так, в природі — любота.
Бо тепло й чисто, і багато снігу,
Мороз легенький, навіть не пече.
Мабуть зібралось знову на відлигу,
І раптом той мороз вночі втече?
Але синоптики морози обіцяли,
Сніги і холод прийдуть уночі…
Щоб ці сніги, бувало, не розтали,
Зима тримає у руках ключі
Від холодів, тому сніжку підсипле,
І завірюху радо приведе.
Хай морозець, усіх за носа щипле,
То ж холод в надвечір’я вже іде.
Зимова казка, хоч і прохолодна,
Та фантастична, радісна пора.
Не кожному вона бува догодна,
Але ж приваблює і річка, і гора
Малих дітей, що он летять горою,
І любо ліплять бабу снігову.
Як не потішитися казкою такою,
Що видає всім радість чергову…